Пригадуєте загадку з дитинства -а хто малюнок на вікні вночі намалював мені?- так от, і малюнок, і загадка вам знову. Гарний, правда? Морозище постарався, що аж вікно не відчиниш, та й дверей теж, або як мінімум, не з першого разу.
Знову дітям втіха, а дорослим засада - не в'їдеш не виїдеш, снігу гору намело. Відкидати хоч щодня, Я відверто кажучи, саме цієї невтішної зими так наситилась холодами, через ту погань московську, що іноді вже і світ не милий. Та напевне, все ж треба ловити себе на думці, що варто зупинись хоч на мить і нагадати собі, для чого ти живеш, для кого, мету свою, і саме такі миті споглядання краси і повертають тобі любов до життя...
